У нашої знайомої минулого тижня з машини зняли „двірники”. Це просто-таки ностальгійна подія. Ласкаво просимо у дев’яності – коли водія можна було вирізнити у натовпі за магнітолою та щіткам від авто в руках, а „секретки” на колеса були найходовішим товаром. І якщо колеса у ХХІ-му столітті ще зрідка цуплять, то „двірники” – типовий анахронізм.

Так само, як і пограбування банків із стріляниною та масовим вбивством клерків. Тут уже пахне поверненням не на двадцять, а на сто років – у часи, коли „експропріацією” Тіфліського банку про себе гучно заявив видатний організатор комуністичного руху Коба-Джугашвілі – тоді, до речі, теж загинуло п’ятеро безневинних людей. Але у третьому тисячолітті такого трапитися не може. Чи все-таки може?

А чого варта кривава бійня у Одесі, де просто-таки дивом не постраждали мирні громадяни? Не у романах Чейза, а в реальній країні третього тисячоліття гангстери відкрито їздять вулицями міста і убивають міліціонерів.

Чому після приходу Януковича усі раптом немов з ланцюга зірвалися – грабують, крадуть, цуплять, забирають... Відповідь лежить на поверхні, і ми тут не відкриємо Америки.